Врятувала 200 собак і котів: як жительки Новгорода-Сіверського виходжують, годують та прилаштовують безпритульних тварин

Анжела Юрась-Степаненко з цуценятами. Суспільне Чернігів

Цуценята живуть у напівзруйнованому та заваленому мотлохом сараї. Звідси їм важко вибратись. Анжела намагається зібрати їх докупи, щоб погодувати. Тиждень тому цуценята були кволі, постійно падали, розповідає жінка.

«На фоні заглистованості, бо умови такі, і плюс їх багато було, молока не вистачало, почало викривляти лапки. Але одна дівчинка так і залишиться — лапка буде кривенька, а решта — слава Богу, вчасно вилікували».

Цуценя. Суспільне Чернігів

Анжелі разом з іншими жінками вдалося прилаштувати всіх хлопчиків, окрім одного, якого наразі лікують. Із шести дівчат не змогли знайти родину для жодної.

«Маму ми уже записали на стерилізацію, люди допомогли грошима. І, можливо, навіть її заберуть після стерилізації, але спочатку треба прилаштувати малих».

«Я просто жила собі нормально, потім ішла й кошенят знайшла»

Анжела Юрась-Степаненко каже: рятувати і прилаштовувати безпритульних тварин почала випадково. Це сталось перед повномасштабним вторгненням.

«Я просто жила собі нормально, потім ішла й кошенят знайшла. Почала годувати, і понеслось. А потім вирішила створити у Facebook групу, щоб просто люди, кожен у себе на вулиці, коли щось з’явилось, — роздали, розібрали і навели лад. Група «Наші маленькі улюбленці. Новгород-Сіверський»».

Анжела Юрась-Степаненко. Суспільне Чернігів

Але, каже, місцеві жителі сприйняли її не як адміністраторку групи, а як людину, до якої можна звернутися по допомогу.

«А люди, виходить, сприйняли так. Знайшли — телефонують мені, збили — телефонують мені, десь щось — і понеслось. Я писала, просила: не звертайтесь до мене, просто беріть і робіть, — результату нуль. Так і затягнуло».

Жінці — 47, приблизно 5 останніх років вона прилаштовує безпритульних тварин у Новгороді-Сіверському.

«Ну, для нашої місцевості багато. Більше ніж двісті, мабуть. Це проблема, вони нікому не потрібні, особливо дівчата. Приходиш: хлопці чи дівчата? О, хлопці, слава Богу!»

«Буває так важко, що думаєш: «Люблю я їх чи ні?», бо вже втомилась»

Вдома в Анжели живуть семеро колишніх безпритульних собак.

«Астуся, цій лапу довелось відрізати, два рази у петлі була — м’ясокомбінат (знайдена там, — ред.), це Зося — льонзавод, кидалась на велосипедистів, це Лапа — магазин №7, два рази прилаштовувала… Дівчата! Це хлопець, 19 років, — у двоповерхівці біля «Зоряного» жінка померла, він опинився надворі, забрала. Він сам по собі. Це Рудий, не знаю звідки, на повороті збила машина».

Анжела Юрась-Степаненко із собаками, які наразі живуть у неї вдома. Суспільне Чернігів

Більшість собак, яких Анжела рятує і стерилізує, спочатку проходять через її дім.

«Чи називаю я себе волонтеркою? Ні. Любителька тварин. Хоча я вже не знаю, люблю я їх чи ні. Буває так важко, що думаєш: «Люблю я їх чи ні?», бо вже втомилась. Люди всі телефонують, щодня 3–5 дзвінків — інколи я в шоці. Я просто не встигаю знайти час для себе взагалі».

Тваринами жінка опікується, коли приходить з роботи, — вона шиє штори на замовлення.

«Одна назва — бізнес… Я все збираюсь закрити, але серед людей теж хочеться побути — не тільки ж серед собак. Чоловік воює, рідко коли на день приїде, і то йде вигулювати. Тушкованку свою привозить постійно, передає, пересилає. Хлопці з підрозділу йому передають тушкованку, щоб було чим годувати».

Собака. Суспільне Чернігів

«Годую вже 20 років, 16 з яких на пенсії»

До Анжели заходить знайома — Тетяна Ярова. Пенсіонерка щодня годує безпритульних котів і собак.

«Годую вже 20 років, 16 з яких на пенсії, і 4 — ще коли до школи онуків водила туди, і все носила. Годувати важко, треба все купувати, все дороге. Вона за мною йде, вже знають, що я несу їсти, спостерігають», — розповідає Тетяна.

Тетяна Ярова. Суспільне Чернігів

Дорогою жінку помічають коти. Вона їх щодня годує на території зруйнованої російською ракетою школи №2.

«О, собаки вже чекають. Але вони простерилізовані, це дві дівчинки. Асто, Альфо, чекайте, зараз бабуся котикам дасть».

Тут у колишній шкільній підсобці жінка влаштувала їдальню для котів.

«Вони мишей ловлять, кротів ловлять — хазяйки! У школі порядок. Асто, до мене бігом! Тварини — це їжа: вдома у мене господарства немає, щоб різати і давати. Їду до магазинів, намагаюсь дещо брати: лапки курячі, лапки свинячі. Ось Анжелка мені допомагає. Їй допомагають люди — вона мені допомагає».

Тетяна Ярова годує котів. Суспільне Чернігів

Анжела Юрась-Степаненко каже:

«Я захворію, буває — вона вже у мене вдома з відрами, моїх годує. І кожного божого дня, у будь-яку погоду. У всіх імена є, у всіх свій посуд є».

Як розв’язати проблему з безпритульними собаками й котами в місті?

Анжела Юрась-Степаненко розповідає, яким бачить розв’язання проблеми з безпритульними тваринами у місті.

«Прилаштування і стерилізація — це основне. У нашому місті я не бачу притулку: по-перше, місце — гавкіт, запах. Плюс працівники — хто їм буде платити? А просто так: ну, нехай людина з тиждень походить, усе. А потім люди скажуть: «Навіщо я буду стерилізувати?» Є куди віднести. Місяць, два, три навиносили — притулок переповнений».