На забезпечення Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ щомісяця необхідні сотні мільйонів гривень.
Це ремонт, обслуговування, закупівля транспорту і техніки, спорядження, створення нормальних побутових умов для бійців. Для ведення активних бойових дій бригаді щодня потрібні дрони, бойові автомобілі, автомобілі для евакуації поранених, засоби індивідуального захисту та зв’язку. Державне фінансування не може оперативно забезпечити всі потреби, саме тому 3 ОШБр створила офіційний штабний фонд, який тісно співпрацює з волонтерами, бізнесом та органами місцевого самоврядування, чиї сини та доньки воюють у лавах бригади.
Про те, як організована робота фонду спілкуємося з його головою, ветераном «Азову» Олегом Петренком.
— Розкажіть, для чого створено і як організовано роботу штабного фонду 3 ОШБр?
— Сьогодні, щоб командувати організмом розміру бригади чи корпусу, треба бути надлюдиною. В ідеальній країні військові командири, які здобули військову освіту й пішли служити, не повинні займатися нічим, крім війни, й робити те, чого їх навчили. В наших реаліях командир має забезпечити сили й засоби, має забезпечити підрозділ людьми, бо ніхто не дасть тобі якісний людський матеріал, і ніхто тебе повноцінно нічим не забезпечить.
Тому наш командир Андрій Білецький створює інструменти, необхідні для того, щоб свої військові знання і талант полководця забезпечити ресурсом: і людським, і матеріально-технічним. Це історія про те, як починаючи з 2014 року, коли Андрій Білецький і команда нинішньої Третьої штурмової створили «Азов» (батальйон «Азов», полк «Азов»), то було створено багато структур, яких, по суті, в «штатці» не може бути. Але все вже за кілька років стало невід’ємною частиною «штаток» ЗСУ. Як приклади, це і патронатна служба, і наша з 2015 року сержантська школа, коли почали створювати правильний сержантський прошарок у підрозділі. Це стосується й офіцерських курсів, і багато того, що було в ті роки нестандартним, що потребувало виходу за рамки мислення «відповідно статуту» і потребувало гнучкості.
Так виник і формат штабного фонду «Підтримай Третю штурмову», що було створено для закриття оперативних завдань командування бригади.
Ресурсно (я думаю, що це вже секрет Полішинеля і про це можна говорити) Третю штурмову бригаду створили територіальні громади України. Тобто основний ресурс — це наша понад два роки тому налагоджена співпраця з більшістю територіальних громад України. Але це гроші на казначейському рахунку військової частини.
Окрім них, існують принаймні три важливі чинники, які роблять доцільним створення штабного фонду.
Перший — прямі закупівлі за кордоном, коли кінцевим споживачем є військова частина, але фонд здійснює цю закупівлю і потім передає частині. Адже сама військова частина напряму за кордоном закуповувати все необхідне, в тому числі озброєння, не має можливості.
Другий — оперативні закриття оперативних потреб «на вчора». Приміром, учора закінчилися детонатори на FPV, які потрібні терміново. Щоб офіційно закупити їх, потрібна певна процедура, а вони вчора закінчились і потрібні вже сьогодні. Фонд дає на це кошти одразу.
І третій — закупівлі того, що називається новітніми технологіями і перспективними розробками. Це те, що не можна навіть на баланс поставити, бо або не ввели такого виду озброєння, або про нього ще не знають, або не завершилося проходження всіх бюрократичних шляхів. Але саме це дозволяє підрозділу бути на крок попереду ворога в технологічному аспекті.
— Які ресурсні джерела саме у штабного фонду і чи є успішні кейси із залучення великих обсягів коштів?
— У штабного фонду є два основних ресурсних джерела. Це співпраця з бізнесом і збори в соцмережах. Наші надійні бізнес-партнери — це мережі супермаркетів, будівельні компанії, поштові оператори та інші бізнеси. І це не тільки про суми, які витрачаються, а про те, як у них все організовано. Тобто це постійне стабільне партнерство на рівні бюджетного планування — не просто сьогодні хтось щось закинув, а завтра не закинув. А рівень, коли свого бізнес-партнера ти можеш включати у свій фінансовий план. Це вищий пілотаж, бо підрозділ рівня бригади — це й планування в тому числі.
Прямо зараз у нас завершується збір, який називається «Вивозимо». Це збір на бронетехніку М113. За всієї нашої високотехнологічності, ми — лінійна піхотна бригада. Тому бронетехніка, зокрема, М113 — це наша базова робоча машина, яка і везе штурмовиків на штурми, і вивозить поранених. Це надзвичайно важливий компонент у нашому підрозділі.
Ліцензію Держдепу на експорт цих машин ми вже отримали на наш штабний фонд, і наш представник у США огляне їх перед відправленням. Ми також маємо ліцензію українську, що ми є офіційним імпортером. Тож ця бронетехніка скоро поїде вже в Україну.
Я думаю, що якраз цей збір на 50 мільйонів показує квінтесенцію еволюції штабного фонду. Коли приїдуть ці машини, я зможу сказати, що ми можемо все. Якщо вже з-за океану, зі США ми купили й доставили в підрозділ важку бронетехніку, що може бути краще?
Нещодавно у нас почався проєкт з ресторанами. Вже сотні закладів долучились до цієї ініціативи, що називається «За маму, за тата, за Третю штурмову». Ресторани свій прибуток від певних страв з картоплі передають на Третю штурмову протягом цієї акції. За це вони отримують на вході ексклюзивну наліпку — «Три зірки від Третьої штурмової».
В одній з мереж магазинів зброї, наприклад, з кожного патрону гривня йде на Третю штурмову, на рахунок штабного фонду. У них мілітарний клієнт, і коли наша бригада визволила населений пункт Надія, то для їхніх клієнтів це був «вау-ефект», адже вони теж у певний спосіб стали до цього дотичні. Тобто важливо, щоб бізнес теж відчував щось важливе для себе. В нас багато саме в такому форматі історій, але ми самі приходимо до бізнесу з ідеями, бо від нього насправді годі чекати креативу.
— Як відбувається співпраця з благодійними фондами, блогерами?
— З благодійними фондами співпрацює безпосередньо логістика бригади, не ми. Наше завдання — зібрати свій ресурс. Тому саме співпраця з благодійними фондами не є пріоритетним компонентом нашої роботи.
Скажу більше, якщо брати топові фонди, то ми з ними конкуренти у боротьбі за ресурс. Якщо аналізувати, як люди витрачали «зимову тисячу», то за даними Міністерства економіки ми — четвертий топ фонд України на сьогодні. Наш штабний фонд практично не використовує функцію «прийти до бізнесу і сказати дайте». Це робить величезна кількість людей у бригаді постійно. Всі «хоботять», «рисачать» — кожна служба, кожен батальйон, кожна рота самостійно. Всі намагаються знайти ресурс для своїх підрозділів. Окремо працюють сили логістики бригади.
Тому ми не робимо те ж саме. Навіщо просто ходити, якщо в 10 разів більше людей уже це роблять. Ми входимо в комунікацію з бізнесом одразу з якоюсь пропозицією, яка викликає «вау-ефект», і бізнес каже: «О, нам це цікаво». Це історія про синергію сильних брендів: сильного бізнесового бренду і сильного військового бренду.
Багато в нас було зборів, зокрема, великих зборів. Зазвичай, коли мова йде про збори, це має бути те, на що наразі люди готові давати гроші. Пам’ятаєте, колись на початку широкомасштабного вторгнення всі збирали, несли гроші на «Байрактари». Зараз це здається трошки не актуальним. Сьогодні «топ» у зборах — дрони і РЕБи. Це 80% витратної частини бюджету підрозділу.
Збори сьогодні неможливі без блогерів-інфлюенсерів. За три роки уже з’явилася певна структуризація на ринку зборів і донатів. У кожного блогера-інфлюенсера навіть сформувалась «підписота», яка теж вже відкоригована війною.
Є інфлюенсери, наприклад, «Николаевский Ваньок», які просто рвуть усі закони фізики й Всесвіту і закривають збір, збирають мільйони за лічені години.
Водночас існують блогери, у яких мільйони підписників, але коли ця людина починає збір для критичних штурмів, то ефект нульовий, бо в них не та публіка. Так, їх там мільйони, але це не цільовий сегмент. Це ті, хто не хоче бачити контенту про збори, не хоче, щоб йому періодично нагадували, що в країні взагалі війна. Вони хочуть просто жити свою «прєкрасную жизнь»…
Тому ми дуже цінуємо кожного блогера, який з нами співпрацює, який нам допомагає. У сегменті зборів у соцмережах без них це зробити просто неможливо.
— Як би ви оцінили стан і перспективи волонтерського руху у 2025 році?
— По-перше, за три роки вже відбулась величезна трансформація. Від «волонтерства-волонтерства» до ефективної професійної діяльності в процесі допомоги Збройним Силам України.
Зовсім нещодавно перестала існувати система «Шлях» для виїзду волонтерів. Я думав, що волонтери в соцмережах піднімуть величезну хвилю «хейту» — як же нам тепер їздити за волонтеркою? Але жодної хвилі немає. Тому що система «Шлях» за три роки перетворилася просто на спосіб легального виїзду за кордон. Реально їздити за чимось волонтером у Європу — не ефективно.
По-перше, серйозні закупівлі всього здійснюються тими ж фондами. Якщо говорити про наш штабний фонд, то він закуповує і зброю, і боєприпаси як в Україні, так по всьому світу. А для якихось доставок є, наприклад, «Нова пошта». Переслати, приміром, Starlink в Україну — дешевше, ніж їхати по нього на машині, витрачати паливо. Тому волонтерство стає все більш професійною роботою, і це нормально.
По-друге, не можливо волонтерити роками. Людина має щось їсти, чимось забезпечувати свою сім’ю. І багато фондів відверто кажуть, що ми беремо зі своїх зборів 20% на нашу статутну діяльність. Штабний фонд цього не робить, бо ми частина бригади.
— Чого чекають зараз військові від тилу?
— В першу чергу, не матеріально-технічного еквівалента точно. Військові чекають від тилу, щоб він був тилом. Щоб коли військові повертаються у відпуску чи їдуть у відрядження в тил, у них не було шоку від того, що багатьом у тилу просто по фіг на війну. Це демотивує, а морально-психологічна компонента на війні ключова. Яка енергетика в повітрі тилу — відчувається одразу.
Відчуття тилу полягає в підтримці й допомозі. Треба підтримувати, треба донатити. Згадую одну кав’ярню зі своєю багаторічною тусовкою на початку повномасштабки. Люди сиділи й говорили, хто куди донатить. Це було саме те, що військовим потрібно бачити й відчувати в тилу.
— Що зміниться у вашій роботі після створення корпусу? Чи щось змінилось уже?
— Андрій Білецький став командиром Третього армійського корпусу. Кілька тижнів тому я затвердив нову стратегію розвитку штабного фонду, виходячи з оновлених реалій розвитку самого підрозділу. Це величезний виклик, бо організм масштабу корпусу — це як достатньо серйозна європейська армія. В моєму випадку — це ресурс. Будемо намагатися працювати стратегічно по-іншому.
Без зайвої скромності можу сказати, що на рівні Третьої штурмової бригади ЗСУ ресурс фонду був реально відчутний, став важливим фактором у тому, що Третя штурмова відбулася. Але на рівні корпусу — це буде ні про що. Ми зараз багато думаємо і будемо виходити за рамки того, як ми працювали останні кілька років. Тому що шляхом «ще більше працювати», ми зможемо хіба що на 50% збільшити наш ресурс, а тут потреби виросли в рази. Якщо чесно, я ще не знаю, як ми із цим впораємось. Але точно знаю, що, як завжди, в нас усе вийде.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-05-16 06:54:00