«Уже до сотні доходить, але точно не знаю, бо я забув уже багато чого.»,- Василь Конюша, житель села Пакуль, ветеран
Василю Конюші з села Пакуль, що за десять кілометрів від українсько-білоруського кордону, цьогоріч виповнилось 98 років. Він один із найстарших людей у Михайло-Коцюбинській громаді, та й загалом на Чернігівщині вже таких довгожителів залишилося небагато. На долю Василя Конюші випало дві війни: він – ветеран Другої світової війни, а в 2022 році село, в якому він живе разом із родиною, десять днів перебувало під окупацією ворога.
«Зупиняється ось це кулемет на нас. Потім до сусіда пішли. Переїхали і знову. Куди зараз поїхати. Де не страшно? Ви побачили б у лісі, які падали… Літали, літали, як окупація була.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Життя в селі завжди сповнене турбот. Василь Конюша після армії допомагав відновлювати європейські країни, потім повернувся до села Пакуль, де і працював більшість років свого життя.
«Помаленьку. Мене жаліють син і невістка. Мене ніхто не ображає. Щоправда, слабкий уже, на вулиці вже не йду нікуди. Боюсь уже, що десь упаду. Стільки прожити. Я багато забув уже, знаю, що в армії мені непогано було. Поважали мене, у відпустку їздив.»,- Василь Конюша, житель села Пакуль, ветеран
«Був комбайнером, трактористом, потім конюхом, різноробочим був. Конюхом був, молоко збирав. Раніше возили кіньми, люди виносили по три літри молока. Зараз цього немає, та не тільки цього немає, корів немає. Оце по вулиці 24 двори, тільки одна корова в нас.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Раніше Василь Конюша захоплювався плетінням кошиків, проте вік вніс свої корективи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1814 ВПО живуть в Остерській громаді: як допомагає їм місцева влада та які проєкти реалізуються (Відео)
«Він раніше… От корів пасемо ми, то він за день два кошички робив. Корови ходять, а він наріже лози. Продавати практично не продавали, а передавали своїм: на Київ давали, і на Крим, Бахчисарай. Багато. Воно добре картоплю збирати з дужечкою. 8-10 кг картоплі, якщо здоровий чоловік, то нема нічого. Назбирав, у мішок висипав.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Наразі в селах на Чернігівщині активно триває посадка городів. Село Пакуль не є винятком. Проте холодна погода та подекуди морозець уночі руйнують плани жителів села.
«У нас уже й померзло. Ось, бачите, шовковиця яка. Змерзла. Отака була, як ото зелена. Садять. Картоплю садять. Вже посадили. Вже і сажалку помили, змазали та в сарай заховали. У нас усе своє. Самі оремо, самі копаємо, самі садимо.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Ціни на садіння городів щороку вищі, як і вартість сільської продукції. Пов’язано це, зокрема, зі зростанням ціни пального.
«50-60 грн – посадка. 40-50 – боронування, потім посапувати – 60, потім поугрібати – 60, потім жука потравити – 60, потім восени викопати, пересортувати. Ви уявляєте, скільки це? На базарі підходять – ох, і дорожчає картопля. Звісно, дорожчає. Той, хто не знає, що таке село, для того здається, що дорого. Молоко піднялось у селі. Якщо от у мене внуків п’ятеро, то банку молока купувати – 100 грн. А в магазині ще дорожче. Ви знаєте, що таке магазин.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Таке воно життя в селі – сповнене турбот і своїх секретів довголіття.
«Лисички дуже корисні. Настоянка – по 35 грамів кожен ранок за пів години до їжі.»,- Петро Конюша, житель села Пакуль, син Василя Конюші
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Запись «Уже до сотні доходить»: історія родини Василя Конюши з прикордонного села Пакуль і секрети довголіття (Відео) впервые появилась ЧЕline |.