Ми з пані Іриною сидимо на відкритій терасі кав’ярні в самісінькому центрі Чернігова. Перед нами на столі – чималенькі фотоальбоми (справжні фотокниги), текстильні ляльки та коробка з віночками та прикрасами для волосся. Все це викликає зацікавлення й інших відвідувачів кафе. Але ми зосереджені на своєму, адже розмовляємо про важливе: дітей, красу, захоплення та справу життя – все те, що дає нам сили триматися у часи випробувань.
Донечка допомогла мамі розкрити жіночність
Пані Ірина Федевич колись привернула мою увагу цікавими сукнями й гармонійними образами, коли зустрічала її в нашому місті, а також яскравими фото у соціальних мережах. На службі у греко-католицькому храмі чи на робочому місці – у християнському центрі розвитку сімї «Школа Марії» – її можна побачити в оригінальних сукнях, стилізованих під старовину і, вочевидь, пошитих на замовлення. А на фото в соціальних мережах ця пані демонструє family look – тобто вона, її маленькі донька та син, а подекуди – й чоловік – вдягнені у вбрання, підібране за фасонами та кольорами. Саме про це креативне захоплення розпитую її детальніше.
«Новини зовсім не радують і це, напевно, один з моїх особистих способів витримувати та проживати цей період», – розповідає мені та нашим читачам пані Ірина. Вона дістає купу яскравих фотоальбомів і починає згадувати…
«Я мама ось уже 6 років. Сину Ігорю буде 6, і його народження – це був такий потужних для мене поштовх розвиватися як особистості. А доньці Тетянці нещодавно виповнилося 4. Щиро кажучи, саме вона допомогла мені розкрити свою жіночність. Я дуже мріяла про доньку, але була впевнена, що Бог доньку мені не дасть, бо в мене сильний характер, тож я чекала, що друга дитина теж буде сином», – поділилася з нами пані Ірина.
Проте другою дитиною в родині Федевич стала донечка. Пологи були передчасними, вона народилася малесенькою – всього кіло 800 г. Звісно, це стало і величезним щастям, і випробуванням для батьків, але вони в усьому покладалися на волю Божу. Варто сказати, що це родина віруюча. Федевичі є парафіянами греко-католицької церкви Чернігова. Тож вони почали готуватися до хрестин маленької Тетянки, і саме тоді пані Ірина зробила перше індивідуальне замовлення суконь в одному стилі для себе та доньки.
Захоплення, що створює настрій
«В Інстаграмі я побачила прекрасні плаття для дівчаток, тож захотіла замовити на цю урочисту подію, причому не тільки для доньки, а й для себе. Так перед хрещенням знайшла свою першу кравчиню. Живе вона в іншому місті, і це був перший випадок у її практиці, коли замовили сукню для мами на хрестини також, і вона впоралася чудово!» – продовжує згадувати Ірина та показує фото з хрестин Тетянки.
Розповідає, що ідея була – зробити чи не всій родині костюми в українському стилі. Причому сорочки яскравого кольору вдягнули навіть синочок та дідусь – тато пані Ірини (її мама померла, коли жінка була вагітна донькою). Так і народився перший familylook, який можемо побачити на світлинах. Пані Ірина зауважує, що обох дітей у цій родині хрестив владика греко-католицької церкви – єпископ Петро. Тривалий час він служив священиком у Чернігові, а згодом його висвятили на єпископа.
Відтоді в цій родині існує традиція – майже на кожне свято жінка замовляє нові плаття для себе та доньки, обирає підходяще за стилем вбрання для чоловіка та сина. І всі разом ідуть на фотосесію, аби зберегти оці спогади про найважливіші моменти (для цього й друкують фотокниги). Хоча варто зізнатися, що на самому початку чоловік пані Ірини був цим трохи спантеличений.
«Так, не дуже йому цього хотілося – якось спеціально вдягатися, фотографуватися. Не розумів, навіщо нам оте вбрання. Але він бачить і відчуває, що це захоплення створює мій настрій, а від цього залежить настрій у родині. Що так формуються наші спільні сімейні спогади, і це залишиться у спадок нашим діткам. Коли після хрестин Тетянки ми почали готуватися до свята Миколая у «Школі Марії», чоловік сказав: «Будь ласка, роби, як вважаєш за потрібне!» – розповідає жінка сімейну історію.
Напевно, у моєї співрозмовниці уже ціла шафа таких нарядів назбиралася. Цікаво, чи вона їх рахувала?
«Спеціально я не рахувала! – відповідає. – Але от нещодавно було, що засумувала. Навіть не згадаю, з якої нагоди. Таке життя в нас зараз, що новини зранку починаєш – і стає сумно. Тож замислилася, що би мене могло потішити. І вирішила собі записати, скільки в мене цих суконь, з якої нагоди я собі їх замовляла. Виявилося – на сьогодні 12! Коли я це усвідомила, то почала дякувати Богові за все, що маю. Бо це про якісь яскраві моменти, теплі спогади, і мені стало набагато легше».
Свято у монастирі
Оцю сімейну традицію – святкувати день народження дітей, збиратися разом за столом, дарувати подарунки, влаштовувати фотосесію та замовляти фотокниги – не порушили навіть під час наступу росіян навесні 2022-го.
«Отже, почалося повномасштабне вторгнення, війна, ми в Чернігові, моя донька – ще немовля. Ви теж тут були, тож і самі знаєте, що відбувалося. Ми їдемо у Львів, де у нас з чоловіком є родичі. Але їдемо не до них, а у наш монастир – редемптористів. І доньки скоро день народження – перший рік життя. Я думаю: «У доньки має бути свято попри все!» Тож замовляємо сукні. До слова, для кравчині це теж був позитивний момент, бо хто шив вбрання в той час? Подружка замовила торт, і ми влаштовуємося свято прямо в цьому монастирі. Все організували дуже швидко, але святкування вийшло на славу!» – продовжує ділитися спогадами жінка.
Розповідаючи про перший день народження донечки, Ірина згадує ще одну сімейну традицію – щороку вона замовляє доньці в подарунок текстильну ляльку. Тож таких лялечок уже 5. Першу пошили на хрещення і назвали на честь покровительки дівчинки – Свята Тетяна. Наступну – на перший рік життя, і ось нещодавно – замовляли знову, тепер у чернігівської майстрині, причому точно в такому вбранні, яке шили мамі та доньці на це свято.
«Донька ще маленька, тож не особливо з ними грається. Це більше колекційні ляльки, але якщо вона просить, я даю, звісно. Чому почала замовляти ще й ляльки для доньки? Бо я маю ляльку зі свого дитинства, яку мені подарували на перший рік життя. І нині вона виглядає як нова, бо, напевно, імпортна, дуже якісна. Мама мені її зберегла, тож і ці ляльки я хочу зберегти для своєї донечки».
Стилізовані під старовину сукні – на роботу та на зустрічі
Плаття, які замовляє пані Ірина, стилізовані під старовину, так колись вдягалися жінки на початку ХХ століття – у сукні з рукавами-ліхтариками, рюшами й воланами або з великими накладними комірцями. Вони не дуже «вписуються» у сучасну моду. Цікаво, хто вигадує та створює такі образи?
«Я замовляла плаття у різних майстринь, часто не з нашого міста, шукаю майстринь, які розуміють мене з пів слова. Зазвичай кажу, який хочу колір, який стиль, а кравчиня, яка зі мною працювала раніше, знає мої вподобання, смак, швидко орієнтується та пропонує якісь ескізи. Я затверджую, знімаю мірки, відправляю. Шиємо без примірки, і воно завжди мені підходить. Тільки одна майстриня була така, яка не зовсім мене розуміла, не дуже прислухалася. А мені дуже важливі нюанси, тож ми не спрацювалися».
Особисто мою увагу привертають такі вироби, пошиті на замовлення, бо я теж ціную індивідуальність, сміливість. Цікаво також, що ці наряди пані Ірині дуже личать, вона дуже гармонійно ви них виглядає! А як чернігівці загалом реагують на подібний ексклюзив?
«Так, завжди звертають увагу. От нещодавно на Великдень ми запізнилися на службу, і коли я зайшла в храм, відчула, що на мене всі дивляться. Напевно, я вже стала для декого маячком, що можна відрізнятися, не бути схожою на інших, сміливіше проявлятися. Бувало, підходили, говорили компліменти, брали контакти майстринь, але в Чернігові ні в кого подібного вбрання я ще не бачила».
Мене цікавить також вартість цього «задоволення», і чи можна використовувати family look не тільки на свята та для фотосесій, а й у повсякденному житті. На це пані Ірина відповідає:
«Час від час я заходжу в наші торговельні центри, дивлюся, які там сукні пропонують жінкам. І я не можу сказати, що готове вбрання, яке мені подобається, коштує дешевше ніж те, яке я замовляю. Буває навіть, що за таку ціну можу пошити дві нові сукні. Це вже як ви домовитеся з майстром, це залежить від досвіду, хто наскільки розкручений. А свої плаття напочатку я дійсно вдягала тільки на свята, до церкви. Та війна триває, і цінність моєї шафи зростає. Тому я почала їх вдягати частіше – і на роботу, і на зустрічі».
Кожне плаття – нова сторінка життя
Ми роздивлялися фотоальбоми, говорили про сімейні традиції, про те, як завдяки захопленням сяють наші очі, і в якийсь момент пані Ірина вигукує, що вона здогадалася, звідки в неї це бажання – створювати family look.
«Я пригадала, звідки це все пішло! В дитинстві я була дуже маленька, худенька, і щось купити на мене готове – це було дуже важко, тому мені одяг шили. Жили ми в Ріпках, і була там кравчиня, яка сама пропонувала мені щось цікаве, якусь тканину знаходила. Пригадую, ці костюми були дуже оригінальні. Тож оце бажання – підкреслювати свою індивідуальність – родом з дитинства. Кожне плаття – це якась моя нова історія, нова сторінка життя. Я знаходжу колір, який мені подобається, приваблює, якого, напевно, бракує мені в житті, і замовляю таке вбрання, прикраси у волосся, це теж уже окрема колекція. Це все – свого роду терапія для мене, особливо зараз, коли чоловік також служить у ЗСУ».
Важливо також, що це захоплення подобається родині пані Ірини. За її словами, донька у захваті, коли мама вдягає таку саму сукню, як і вона (чи навпаки?), радісно вигукує: «Ми тепер однакові!». Сину теж хочеться вписатися в цю креативну компанію. А чоловік щасливий, що щасливі його найдорожчі люди. І заради цього готовий вдягнути навіть рожевий чи фіолетовий колір, сорочку-вишиванку у цій кольоровій гамі, ламаючи стереотипи, що ці кольори нібито не личать чоловікам.
«Господь дав мені цей талант – розфарбовувати буденне життя різними кольорами та фарбами, і мені спало на думку, що я маю цим ділитися. Можливо, зроблю окрему сторінку в соціальних мережах, вже говорила про це з фотографом, щоб оці романтичні сукні та прикраси у волосся, віночки надавати в оренду для фотосесій чи на урочисті події. Вже не хочу, аби вони просто висіли в шафі. Хочу, аби приносили користь і радість».
Біографічна довідка
Ірина Федевич – християнка, дружина, мати, засновниця та керівниця християнського центру розвитку сімї «Школа Марії» в Чернігові (при якому діє садочок).
«Школа Марії» існує майже 7 років і спочатку була в приміщенні на території римо-католицькій церкви, але переїхала в іншу будівлю.
Мета – виховувати дітей у любові через християнські цінності. «Багато хто не розуміє, що в основі християнства, передусім, любов. Тож виховувати також варто через любов, прийняття, прощення», – переконана пані Ірина. Саме тому «Школу Марії» відвідують не тільки діти з католицьких чи православних родин, а й діти батьків-протестантів, атеїстів.
Перша освіта пані Ірини – економічна, вона фінансистка. «Коли Бог мені відкрив це покликання, коли я навернулася до Бога, то почала розвиватися саме в цьому напрямку – освіта та виховання, і вбачаю в цьому свою життєву місію та покликання».
Спілкувалася Вікторія Сидорова
Фото надані героїнею матеріалу
Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
– в TELEGRAM
– у VIBER
– в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!
Джерело: 0462.ua